Хорунжий Степан Сміх

 

 

Сміх Степан (1894-14.04.1919) - хорунжий УСС.

Народився в селі Гнильче Підгаєцького повіту (тепер село Підгаєцької міської громади  Тернопільського району Тернопільської області). Закінчив народну школу, продовжив навчання у гімназії в м. Коломия. У 1915 (за іншими даними - у 1914) році, вступив до Легіону УСС.

2 (за ін. даними – 3) листопада 1915 р. отримав важке поранення в ліве стегно під час бою поблизу с. Семиківці Підгаєцького повіту (тепер село у Золотниківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області), 4 доби пролежав між тілами загиблих стрільців, лише під час захоронення санітари виявили його живим.

Лікувався в шпиталі м. Мукачево (тепер Закарпатської області). Після лікування виявилося, що в нього ліва нога стала коротшою, тому в 1916 році його призначили вістуном, а пізніше - десятником польової пошти в Коші УСС у с. Пісочна Жидачівського повіту (тепер Стрийського району Львівської області).

Згодом він у Львові здав матурний іспит і вступив на юридичний факультет Львівського університету.

З січня 1919 р. - хорунжий УГА, призначений Начальною командою старшиною Вишколу УСС у м. Станиславів (тепер Івано-Франківськ). У березні 1919 р. добровільно пішов на польсько-український фронт як командант чети 1-ї бригади УСС УГА, брав участь у боях біля м. Львів та Вовчухівській операції. 17 березня 1919 р. під час наступу на м. Судова Вишня (тепер Яворівського району Львівської області) важко поранений в обидві ноги в бою біля м. Городок (тепер Львівського району Львівської області).

Стрільці несли свого пораненого хорунжого 7 км до найближчого санітарного пункту, де при великій втраті крові перевязали рани та перевезли до Самбора, а потім до шпиталю в Станиславові. Відразу після перевезення рани не були оброблені, тому почалася гангрена і одну ногу нижче коліна треба було ампутувати. Це спричинило ослаблення, запалення легенів та смерть молодого хорунжого 14 квітня 1919 року.

Поховали його 16 квітня 1919 року в Станиславові на місцевому цвинтарі. В похороні взяли участь єпископ Григорій Хомишин, отаман Теодор Рожанковський, сотник Роман Дудинський, четар Іван Боберський. На могилі з надгробним хрестом був напис: "Хорунжий Степан Сміх 14/4, 1919".

27 лютого 1980 р. Івано-Франківський міськвиконком прийняв рішення за № 84 про закриття кладовища. Всі могили УСС-УГА були зруйновані, і цвинтар було перетворено у Меморіальний сквер. Окремі захоронення перенесли на цвинтар до Чукалівки.

У 1990 р. могили УСС та УГА було відновлено. На них встановили однораменні латинські хрести без написів, вилиті з бетону. Для вшанування пам’яті учасників національно-визвольних змагань за волю України, на колишньому міському цвинтарі (тепер Меморіальний сквер по вул. Незалежності, 40а) 2002 року збудовано та освячено каплицю, де на стелах викарбувано імена 147-х січових стрільців та вояків УГА.

Список використаних джерел:

1. Гаврилів Б. ЗУНР в пам’ятках історії і культури / Б. Гаврилів, В. Грабовецький, М. Сигидин / Б. Гаврилів // ЗУНР. 1918–1923 : ілюстрована історія. – Львів – Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2008. – С. 480–503. - С. 48.

2. Західноукраїнська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія: До 100-річчя Західно-Української Народної Республіки. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. 576 с. - С. 463.

3. Лазарович М. Поіменний список Леґіону Українських Січових Стрільців. URL: https://www.legionukrainiansichriflemen.com/Списки/Поіменний-список-Укладач-М-Лазарович (дата звернення: 11.05.2025).

4. Літопис Червоної Калини. Ілюстрований журнал історії та побуту. - Львів. Лютень, 1936. ч. 2. - С. 23. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Litopys_Chervonoi_Kalyny/1936_Chyslo_02.pdf? (дата звернення: 11.05.2025).

5. Микитюк, Дмитро. Українська Галицька Армія : у 40-річчя її участи у Визвол. Змаганнях в 1918-1920 рр. : матеріяли до історії / [Д. Микитюк]. - Вінніпеґ : Видав хорунжий УСС Д. Микитюк, 1968. Т. 4. – 291 c. : іл. - С. 100.