У другій половині ХІХ століття розвинулося і
поширилося санаторно-курортне лікування. Ця мода, широко поширена в Європі,
інтенсивно культивувалася і в Галичині, щедро наділеній природою численними і
багатими джерелами мінеральних вод та сприятливими природними та кліматичними
умовами.[1, с. 13-14 ]
Окрім центрів з мінеральними водами, набули
популярності кліматичні станції, в яких специфічний мікроклімат був засобом
оздоровлення, та окремі заклади, що використовували різні та на той час інноваційні
методи природної медицини, такі як гідротерапія. Разом із розвитком медичних
наук, включаючи бальнеологію, соціально-моральними змінами, а також прогресом у
галузі транспорту та інфраструктури склалися сприятливі умови для активізації
курортної галузі. З кожним роком все більше людей вирушали «до води», як
зазвичай називали лікувальні поїздки. З доступного лише еліті перебування на
курорті поступово стало популярною формою відпочинку, звичаєм.[2, с. 9]
Протягом літа в лікувально-оздоровчих закладах
спостерігалося пожвавлення. Разом з гостями приходило інше життя з міським
забарвленням, яке перетворювало тихі поселення на культурно-розважальні центри.
Разом з тим, проводилися медичні процедури, характерні для лікувальних місць. З
часом для багатьох здравниць медичні цінності були лише доповненням, що
збільшувало привабливість перебування. Більшість клієнтів шукали дозвілля та
розваг.[3, с. 177]
Видатний польський лікар ХІХ століття, проф. Юзеф
Дітль відвідав великі європейські здравниці та ознайомився з їх
бальнеологічними проблемами. У літній сезон 1856 року він відвідав польські
курорти та у своїх «Зауваженнях про національні курорти» (1858 р.) звернувся до
поляків: «Відмовляйтеся від згубної
схильності до довгого, дорогого і найчастіше непотрібного перебування за
кордоном, яка не тільки звільняє вас від вашої власності, але й сприяє
зубожінню вашого краю». Нам би прислухатися тепер до цих порад!..
Найвірогідніше, першим писемним джерелом інформації про терапевтичне купання на Підгаєччині можна вважати оригінальну паперову мапу, отриману з аукціону доктором Алексом Феллером, яка була пізніше оцифрована. Ця повна і детальна мапа лікувальних курортів (здравниць) у Галичині та Буковині 1862 р., анотована польською мовою, створена для Краківського наукового товариства Теофілом Жебравським із Комісії з терапевтичного купання.[4]
Фрагмент мапи лікувальних курортів (здравниць) у Галичині та Буковині 1862 р., створеної для Краківського наукового товариства Теофілом Жебравським.
Що ж це було? У 1873 році авторитетний польський
учений-бальнеолог, професор Михайло Зеленевський серед місцевостей в межах
колишніх польських кордонів, які мають джерела залізистих вод, назвав Підгайці,
містечко в Галичині.[5, с.316]
Ще одним ресурсом для водолікування була ґуральня (gorzelnia) в селі Заставче на березі криниці, яка мала більше
десятка джерел холодної води (+7°С). Побічним продуктом ґуральні була достатня
кількість гарячої води, яка могла використовуватися для купання.
У 1876 році водолікувальний заклад було створено в
містечку Завалів. Керівником цього закладу став Францішек Медвей, про що
повідомляла Gazeta Narodowa від 16, 23 травня 1876 року: «Францішек Медвей, колишній директор гідріатичного закладу в Сасові, який
переїхав до Завалова поблизу Галича, де він організовує заклад, наразі дає усні
або письмові поради з пошти в Завалові».[6, 7]
Хто ж такий Францішек Медвей (1820-1902)?[8]
Ще у XVIII ст. Кароль Кіселька збудував у Львові
броварню над ставом біля підніжжя Високого замку. Побічним продуктом варіння
пива була гаряча вода, яку й використали для облаштування недорогих термальних
лазень. Францішек Медвей був ентузіастом гідротерапії та природної медицини. У
1858 році відбув практику в закладі доктора Юліуша Пуцара в Кенігсбрунні
поблизу Дрездена і в березні 1859 року отримав легалізоване судом посвідчення
про вміння лікувати всі хвороби водою. Того ж року, повернувшись до Львова, 1
травня відкрив заклад водолікування та гімнастики. Осідком закладу він обрав маєток
Кароля Кісельки. Для отримання дозволу на управління закладом Ф. Медвей, сам не
будучи лікарем, змушений був залучити доктора Францішека Гатчера.[9, с.
188-189]
У 1869 році Францішек Медвей став керівником
новоутвореного гідротерапевтичного закладу «Сасів», закладеного графом
Старженським на одному з острівців на притоці річки Західний Буг. Про це
повідомляла Gazeta Narodowa: «Заклад
гідротерапевтичний і купальні в Бузі в Сасові працюють з 1 травня. Ціна за
номер, лікування та обслуговування 10 злотих 50 цт. щотижня. Однак є дешевші та
дорожчі кімнати для оренди. Ресторан на місці, пошта у самому закладі. Директор
закладу Францішек Медвей».[10, с. 6]
Маючи великий досвід організації роботи
водолікувальних закладів, Францішек Медвей приїхав у містечко Завалів. На
відміну від попередніх випадків, тепер у нього був свій лікар - син Олександр
1850 р.н., доктор медичних наук, який навчався на медичному факультеті у Відні
і в Кракові.[11, с. 4]
Наприкінці першого купального сезону польський поет
Корнель Уєйський відгукується поетичними рядками:
Ці рядки взяті з Альбому Юлії з Островських Томашевської. Власниця цього «Альбому», учениця Кароля Мікулі (1821-1897) - композитора, концертуючого піаніста, диригента, педагога, керівника Галицького Музичного Товариства, 20 років тому була відома у львівських колах своєю незвичайною грою на фортепіано, особливо як виконавиця творів Шопена. Наведені вище вірші є поетичною пошаною перед музичним талантом тодішньої панни Островської.[12, с. 309]
Krynica. Przyrządzanie
kąpieli borowinowej. "Przewodnik kąpielowy", Rok I. Kraków, dnia 15
sierpnia 1904 r. Nr. 10.
Таке ж обладнання було в
гідріатичному закладі Францішка Медвея.
В друкарні Корнелія Піллера у Львові були надруковані
рекламні листівки гідріатичного закладу Францішка Медвея, текст яких він
підготував сам:
«Гідріатичний
заклад Францішка Медвея в Завалові, пов'язаний з ваннами річковими і з
сирваткою, розташований у красивій гористій місцевості між Галичем та
Підгайцями.
Житловий
будинок для гостей купальні стоїть на пагорбі біля замкового парку, має добре
обладнані сухі кімнати та вітальню для розваг. З вікон цих помешкань
відкривається чарівний вид на містечко Завалів і весь пейзаж, зображений вище.
Окрім того,
заклад має інші житлові будинки та зручні ванні кімнати неподалік від джерела,
яке щодо достатку та якості води не залишає нічого бажанішого.
Для
пацієнтів, які хочуть здешевити курс лікування, є приватні квартири для оренди
в ближньому містечку та в селі Заставче.
Замковий
парк, який використовується для прогулянок, настільки гарний, великий і
тінистий, що його цілком достатньо для слабших людей - сильніші люди здійснюють
подорожі у довколишні ліси.
Рекламна листівка гідріатичного закладу Францішка Медвея, надрукована в друкарні Корнелія Піллера у Львові. Використано малюнок невідомого автора, датований 1866 роком, ймовірно, підготовлений у зв’язку з побудовою костелу.
З Підгайців
веде кам'яна дорога через Завалів у напрямку Галича. За листом-замовленням
заклад відправляє карету чи візок на залізничну станцію Галич, щоби привезти
гостей купальні. Поштове відділення є на місці, а в Завалові має бути
встановлена телеграфна станція.
Дирекція
постарається, щоби гості купальні почувалися якнайкраще.
Околиці
багаті на суниці.
Метод і
результати лікування у моєму закладі відомі в країні вже двадцять років, тут
успішно використовуються найновіші досягнення в галузі гідротерапії.
Повітря в
Завалові гірське, але лагідне.
Заклад
приймає та успішно лікує хворих на ревматизм, легеневий, шлунковий та кишковий
риніт, різні нервові захворювання, вивихи, порушення кровообігу у чоловіків і
жінок, загальне ослаблення в найлегшому стані, різні жіночі хвороби, всі
гарячкові хвороби, насильницькі. Малярія і рожа лікуються тут з найкращими
результатами». [13]
Сім'я Олександра і Ядвіги Медвеїв проживала в
Завалові. Тут у них 8 січня 1881 року народився син Станіслав.
У 1884 році в опублікованому уривку із підготовленого
до друку твору «Зміст основ водолікування з описом вітчизняних водолікувальних
споруд» Михайло Зеленевський називає всього 10 містечок з водолікувальними
(гідротерапевтичними) закладами на тодішній території Польщі. Зараз 3 з них
перебувають на території України (Моршин, Сасів, Завалів) та 7 - на території
Польщі (Бистра, Лопушна, Наленчув, Нове Място над Піліцею, Устронь, Закопане,
Криниця).[15, с. 27]
Там же знаходимо інформацію про містечко Завалів у
Галичині:
«Місцевий
гідропатичний заклад знаходиться у маєтку К. Рачинського, розташований на
висоті 456 м над рівнем моря. Помірний клімат, без вітру через лісисте покриття
на пагорбах сусідніх Карпат, найближча станція залізниці Львів-Чернівці - місто
Галич, за 24 кілометри від закладу, заснованого Фран. Медвеєм у 1876 році, який
зараз знаходиться під медичним управлінням д-ра Олекс. Медвея.
13 джерел
води з температурою +7 °С утворюють потік, який впадає в річку Золота Липа.
31 кімната
для гостей, 2 лазні, басейн, душові кабіни і парильня, зал для забав та
їдальня, щорічно відкриті з травня по жовтень.
На дошці
виписані правила для пацієнтів, та ціни на послуги: - обслуговування номерів,
столу та ванни щотижня - 18-22 флорини (1 флорин = 100 крейцерів);
- медичний
догляд щомісяця - 10 флоринів;
- податок для
оркестру - 2 флорини.
Відвідуваність
зросла з 30 (у 1876 р.) до 94 осіб (у 1882 р.)».[16, с.29-30]
Досить швидко у раніше маловідомому містечку естетично
упорядковано криницю з джерельною водою, прокладено прогулянкові маршрути у
навколишні ліси. Місцеве населення отримало можливість заробітку за оренду
окремих кімнат у власних хатах для біднішої верстви літників з числа
українських міщан австрійської Галичини.
У 1884 році помер власник Моршина Боніфацій Штіллер,
який придбав поклади непридатної для вживання солі та створив один із найкращих
курортів Австро-Угорщини, і Товариство лікарів галицьких, перебравши управління
тамтешнім курортом у свої руки, на 12 років віддало курорт у керування своєму
колезі Олександру Медвеєві. І він вибрав Моршин...[17]
А як же водолікувальний заклад у Завалові?
У 1889 році на основі дещо застарілих даних (або
видаючи бажане за дійсне), Михайло Зеленевський подає у списку вітчизняних
гідропатичних закладів або існуючих під керівництвом польських лікарів: «Завалів
- місто в Галичині. Місцевий водолікувальний заклад розташований на території
садиби К. Рачинського, на висоті 450 м над рівнем моря, в лісі біля підніжжя
Карпат, клімат має бути помірним через захищеність від вітрів горами, 24
кілометри від залізничної станції Галич до закладу, що має велику кількість
джерел -j- 7° C, які створюють значний потік, який впадає в річку Золота Липа.
Номерів для гостей 30, два банних корпуси з водолікарнями. Відвідуваність
закладу хворими дуже мала».[18, с. 157]
В умовах дедалі більшого конкурентного тиску з боку
галицьких бальнеологічних курортів Завалів, де не було власного джерела
мінеральних вод, втратив своїх клієнтів і почав занепадати, а заклад ще трохи
функціонував як літнисько для незначної кількості відпочиваючих, але точна дата
його закриття не встановлена. З цього приводу досить красномовним є запис в
Ілюстрованому путівнику по Цісарсько-королівській Австрійській Державній
залізниці Адольфа Інлендера, виданому у Відні в 1892 році, де для гостей Галича
пропонувалися дві екскурсії:
а) «за 4 км від
залізничної станції, на землі села Залуква, біля гирла р. Лімниці, притоки
Дністра, знаходиться церква і монастир св. Станіслава, колишня церква св.
Пантелеймона»;
б) «за 20 км від
Галича замок в Завалові, де кілька років тому був один із найстаріших
водолікувальних закладів Галичини».[19]
Під час Першої світової війни Завалів опинився в
горнилі протистояння російської та австро-угорської армій, ґуральня біля
криниці в селі Заставче була зруйнована, як і два банні корпуси з водолікарнями.
Завалів. Вид з російської позиції в с. Заставче. На передньому плані зруйновані ґуральня, банний корпус і житло водолікарні. 1915 рік. Редагована світлина з Österreichische Nationalbibliothek - https://www.onb.ac.at/
Панорама долини Золотої Липи. Справа - село Заставче, ґуральня біля криниці, банний корпус і житлові будинки водолікарні. 1915 рік. Редагована світлина з Österreichische Nationalbibliothek - https://www.onb.ac.at/
Список використаних джерел
2. Kulczycki Z. Zarys historii turystyki w Polsce. - Warszawa, 1977. // [Електронна копія] : веб-сайт. URL: http://www.lotur.eu/UploadFiles/524/178/1265187566-Historia_turystyki_w_Polsce_DOT_IT.pdf (дата звернення 04.10.2020).
3. Hanna Wajda-Lawera. Na kuracji i wywczasach // Galicja. Studia i materiały: Czasopismo Instytutu Historii Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2018, nr 4.
4. Medical Spas Map of Galicia & Bukovina 1862 // веб-сайт. URL: https://maps.geshergalicia.org/special/galicia-medical-spas-1862/ (дата звернення 04.10.2020).
5. Zieleniewski M. Rys balneologii powszechnej, Warszawa, 1873. // [Електронна копія] : веб-сайт. URL: https://polona.pl/item/rys-balneologii-powszechnej,OTk1MDk3/142/#info:metadata (дата звернення 20.05.2020).
6. Gazeta Narodowa Nr. 112. We Lwowie. Wtorek dnia 16. Maja 1876. Rok XV. // [Електронна копія] Веб-сайт. URL: http://dlibra.kul.pl/Content/42196/46804_V-0775_Gazeta-Narodowa--R--.pdf (дата звернення 04.10.2020).
7. Gazeta Narodowa Nr. 118. We Lwowie. Wtorek dnia 23. Maja 1876. Rok XV // [Електронна копія] Веб-сайт. URL: http://cw.kul.lublin.pl/Content/42199/46810_V-0775_Gazeta-Narodowa--R--.pdf (дата звернення 04.10.2020).
8. [Електронний ресурс] - http://sekcjahistoryczna.fizjoterapia.org.pl/kalendarium/
9. Jandziś S, Zaborniak S, Pleśniak A. Z tradycji wodolecznictwa we Lwowie przed 1914 r. Prz Med Uniw Rzesz Inst Leków 2015; 13 (2): 187–197. doi: 10.15584/przmed.2015.2.12 // [Електронна копія] : веб-сайт. URL:
http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.element.desklight-275d58c2-9e92-4af4-9cbd-ae549a586434
10. Gazeta Narodowa Nr. 121. We Lwowie. Czwartek dnia 20. Maja 1869. Rok
VIII.
11. Kurjer Lwowski z dnia 6. września 1892. Nr. 249.
12. Iris. Pismo literackie i artystyczne. Zeszyt I. Styczeń 1899 r. We
Lwowie nakładem koła literacko-artystycznego z drukarni E. Winiarza. 1899.
13. Рекламна листівка гідріатичного закладу Францішка Медвея.
14. Gazeta Narodowa R.21, nr 106 (9 maja 1882) // [Електронна копія] : веб-сайт. URL: https://polona.pl/item/gazeta-narodowa-r-21-nr-106-9-maja-1882,MjY3ODMwMjE/3/#info:metadata (дата звернення 04.10.2020).
15. Zieleniewski M. Treść zasad hydroterapii z dołączeniem opisu ojczystych zakładów wodoleczniczych. Warszawa 1884. // [Електронна копія] : Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa, веб-сайт. URL: https://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication/334519/edition/307823
16. Zieleniewski M. Treść zasad hydroterapii z dołączeniem opisu ojczystych zakładów wodoleczniczych. Warszawa 1884. // [Електронна копія] : Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa, веб-сайт. URL: https://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication/334519/edition/307823 (дата звернення 20.05.2020).
17. Ольга Швагуляк-Шостак. Курорт
Боніфація. / «Контракти» №25 Червень 2008 р. [Електронний ресурс]: http://archive.kontrakty.ua/gc/2008/25/18-zayavi.html?lang=ua
18. Zieleniewski M. Slownik bibliograficzno-balneologiczny zakladow polskich: zdrojowokapielowych, wodoleczniczych, klimatycznych, zetycznych, kumysowych i kefirowych. - W Krakowie. Nakladem autora. Czcionkami drukarni zwiazkowej pod zarzadem A. Szyjewskiego. 1889.
19. Inlender Adolf. Przewodnik ilustrowany po c.k. austr. kolejach państwowych na szlakach: Lwów - Krasne - Podwołoczyska, Krasne - Brody, Lwów - Stanisławów -Kołomyja - Śniatyn - Czerniowce, Kołomyja - Słoboda rungurska, Kołomyja -Kniażdwór, Stanisławów - Buczacz - Husiatyn, Stanisławów - Woronienka, Koleje Podolskie. - Wiedeń, 1892. // [Електронна копія] : веб-сайт. URL: https://www.sbc.org.pl/dlibra/publication/58/edition/55/content (дата звернення 04.10.2021).
Немає коментарів:
Дописати коментар